Історія краю

             Гуляйпільський район Запорізької області створений 7 березня 1923 року згідно з постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету. Адміністративним центром району стало село Гуляй-Поле - одне із найдавніших в області.

            Територія майбутнього району входила до Кальміуської паланки Війська Запорізького Низового. До 70-х років XVІІІ століття ці землі були не заселені через близькість до турецького кордону. Після спорудження Ново-Дніпровської укріпленої лінії фортець (від гирла р. Берди до гирла р. Мокрої Московки із центром у фортеці Олександрівській (сучасне місто Запоріжжя ) у балці Калмичці, на річці Гайчур виникають стихійні поселення. Тут оселяються колишні запорожці, відставні солдати, біглі селяни та гайдамаки.

            У 1783 році після приєднання Криму до Російської імперії розпочинається планомірне державне та поміщицьке заселення території  південних степів.

У 1785 році правління Катеринославського намісництва зобов’язало Новомосковський земський суд заснувати і облаштувати біля Гайчура при балці Калмичкі державну військову слободу Гуляй-Поле. Назву дали переселенці з села Гуляй-Поля (сучасний Златопіль - районний центр Кіровоградської області), селян якої князь Г. Потьомкін продав у казну для заселення у Новоросію. Вони й дали назву новому населеному пункту  “Гуляйполе”  в пам’ять про рідне село. Поселення носило військовий характер, заселення проводилось сотнями. Сотні поступово перетворювалися в адміністративні одиниці. Так заселялись Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Херсонська та пізніше Польська сотні. У 1794 році поселення мало 150 дворів.

            У 1797 році побудовано дерев’яну православну церкву “Воздвиження Чесного і Животворящого Христа Господнього”, а Гуляй-Поле  стає волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

            На початку ХІХ століття заселяється територія, що склала в  майбутньому територію сучасного Гуляйпільського району. У 1800 році засновується село Туркенівка (суч. Малинівка), у 1802 - село Успенівка, а у 1806 році село Санжарівка (суч. Полтавка). Утворюються Туркенівська та Успенівські волості.

            Жителі краю активно займалися землеробством та тваринництвом. Розвивалася торгівля. У 1859 році у Гуляй-Полі відбувся перший ярмарок. Діяло більше півсотні торгівельних підприємств із загальним оборотом 1 млн. рублів. Поряд із ними існувала велика кількість торгівельних лавок. Торгівля сприяла припливу населення. Якщо у 1810 році тут проживало 1852 чол. то у 1859 – 2521 чол.

            Із середини ХІХ на початок ХХ століття село Гуляй-Поле перетворюється у торгово-промислове містечко. У 1913 році тут проживає 16 тис. 150 осіб.

            У Гуляй-Полі працювали 2 заводи сільськогосподарських машин, чотири винокурні та один пивоварений завод. Два парові млини були  у Гуляй-Полі і один у Темирівці. Крім них навколо була велика кількість селянських “вітряків”. Крім цього у Гуляй-Полі працювало два цегельно-черепичних заводи та дванадцять по селах і хуторах.

            Поряд з промисловими підприємствами у селі існувало півтора десятка  невеликих, напівкустарних виробництв - екіпажна майстерня, декілька гончарень, а також олійниці, кузні, столярні та інші майстерні.

            Із 1884 року і аж до Першої світової війни через кожні три роки у Гуляй-Полі проводилися земські виставки-аукціони сільськогосподарської та промислової продукції.

            Після Першої світової та Громадянської воєн у Гуляй-Полі відбуваються нові соціально-економічні перетворення, викликані зміною державної влади та політичного режиму.

            У 1938 році Гуляйполе отримує статус міста районного підпорядкування.

       Джерело http://gprda.gov.ua/?id=51

Гуляйполе — Засноване 1785р. як укріплення Дніпровської лінії, назване першими поселенцями з села Гуляйполе (нині Златополь Кіровоградської області). З часом поселення перетворюється на великий торговий центр. Місто уславилося в світі як осередок найпотужнішого у ХХст. селянського революційного руху під проводом Н.І.Махна (1918-1921). Тут він створив багатотисячну повстанську армію, яка успішно діяла проти червоних і білих інтервентів, захищаючи ідеалізовані уявлення селян про можливості щасливого життя поза межами будь-якого державно-політичного контролю.

У 1936р. наданий статус міста:

Площа території міста 2720 га. Гуляйпільський район межує з трьома областями: Запорізькою, Донецькою і Дніпропетровською. Гуляйполе обслуговується залізничною станцією, яка розташована у 8 км від міста (сел. Залізничне). На території району проживає 34,6 тис. чол. (18,4 тис. чол. — місто), серед них 93 відсотки — українці.

Місто Гуляйполе засноване 1785 року як укріплення Дніпровської лінії, назване першими поселенцями з села Гуляйполе (нині Златополь Кіровоградської обл.). В 1788 році в слободі Гуляйполе жило 150 чоловік. З часом поселення перетворюється на досить великий торговий центр з двома заводами землеробних машин, каретною майстерною, мукомольною промисловістю. Гуляйполе уславилося в світі як центр найпотужнішого у ХХ столітті селянського революційного руху під проводом Н.І. Махна (1918-1921).

Нестор Махно (Батько Махно) народився й виріс у Гуляйполі. Тут створив багатотисячну повстанську армію, яка успішно діяла проти червоних і білих інтервентів, захищаючи ідеалізовані уявлення селян про можливості щасливого життя поза межами будь-якого державно-політичного контролю. 1936 року Гуляйполю падали статус міста.

Гуляйполе — батьківщина прозаїків, поетів, драматургів Г. Кернера, С. Карпенка, Л. Юхвіда, М. Гардова, Н. Мур’є, В. Діденка, Г. Лютого, Р. Іванченко, відомого художника О. Якушенко, чиї картини знаходяться в багатьох галереях і приватних зібраннях колекціонерів багатьох країн.

      Джерело http://www.gulaypole.info/gulaypole-about

История

• Территория города была заселена с давних времен. Здесь обнаружены курган и остатки поселений эпохи бронзы (II—I тысячелетия до н. э.), а также половецкие скульптуры из камня XII—XIII веков.
• Село Гуляйполе было основано в 1770-х годах как форпост для защиты от Крымского ханства.
• Большую известность Гуляйполе получило в годы Гражданской войны. Именно здесь в 1917—1921 годах располагался центр повстанческого движения махновцев. Здесь родился и вырос Нестор Иванович Махно, главнокомандующий Революционной повстанческой армией Украины. Из этих мест происходили и другие известные лидеры повстанцев: Виктор Белаш, Семён Каретник, Федо́сий Щусь, Фома Кожин, братья Лепетченко (Иван и Александр), Марченко и другие.

• 1938 — присвоен статус города.
• 6 октября 1941 года, в период Великой Отечественной войны, советские органы и войска оставили город и он был оккупирован германскими войсками.
• 16 сентября 1943 года освобождён от гитлеровских германских войск советскими войсками Южного фронта в ходе Донбасской операции:

Экономика

• Близ города Гуляйполе находится Кусунгурское месторождение магнетитовых руд, на базе которого планируется построить Приазовский ГОК.
• «Сельмаш», завод, ОАО.
• «Аграрный дом», ЗАО.
• Гуляйпольский машиностроительный завод.
• ЗАО «Гуляйпольский сырзавод».
• Гуляйпольский элеватор.
• Гуляйпольский завод лакокрасочных изделий, ООО.
• Гуляйпольский Райавтодор.

   Источник  https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D0%BB%D1%8F%D0%B9%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5