8 березня

8 березня 1958 р. встановлено Воєнний Хрест (Воєнний Хрест Української Народної Республіки). Ідея створення пам'ятної відзнаки Армії Української Народної Республіки – Воєнного Хреста, виникла ще у 1953 р. серед ветеранів, що мешкали у м. Торонто (Канада). Втілити її у життя вдалося лише кількома роками пізніше. Статут відзнаки затверджено 8 березня 1958 р. Президією Української Національної Ради, а сам Воєнний Хрест виготовлено лише у 1960 р. Та все одно Воєнний Хрест був приурочений до 40-річчя відродження українських збройних сил та надаваний Президентом Української Народньої Республіки в Екзилі іменем Української Народньої Республіки за підписом Міністра Військових Справ ген.-полк. Андрія Вовка.

Згідно зі статутом, «Право одержання й ношення Воєнного Хреста мають ті учасники збройних визвольних змагань, що залишилися до кінця вірні українській державній ідеї і не заплямували вояцької честі ніякими негідними вчинками». Воєнний Хрест мав бути спадковим, тобто – передаватися нащадкам.

Ще наприкінці 1940-х років уряд УНР в еміграції прийняв рішення про зарахування до кадрів Армії УНР всіх охочих ветеранів Другої світової війни, які поділяли ідею незалежності України. При цьому попередня належність їх до однієї з ворогуючих армій Другої світової війни не бралася до уваги. До складу кадрів Армії УНР було зараховано велику кількість ветеранів Української Національної армії генерала П. Шандрука, Української Повстанської армії, німецьких, польських, румунських, радянських та інших збройних сил. Зважаючи на те, що кожен з них також вважав себе борцем за незалежність України, всі вони були нагороджені Воєнним Хрестом. Отже, в списку кавалерів Воєнного Хреста фігурують не лише ветерани Визвольної війни 1917—1921 рр., але й учасники Другої світової війни. Окрім того, Воєнним Хрестом було нагороджено певну кількість українських церковних та громадських діячів. Воєнний Хрест був першою українською державною відзнакою повоєнного часу (1-4).

Виміри хреста — 42 мм х 42 мм, стрічка 30 мм ширини, з двома зеленими смужками по боках на малиновому тлі. Мініятюра — 15 мм х 15 мм, стрічка 15 мм ширини. Автор проекту хреста — полк. Микола Битинський. Поза сумнівом, ця нагорода вплинула на дизайн відзнаки Президента - Хреста "За мужність" (згодом - орден - "За мужність").

   1    2

                         3                      4

8 березня 1940 р. король Румунії Кароль ІІ встановив Військовий орден Св. Георгія. Його наступник, король Міхай, який невдовзі посів престол, цією відзнакою не нагороджував (5,6).

     5 6

8 березня 1944 р. В Іспанії каудильйо Ф. Франко встановив орден Сіснероса. Орден був заснований на честь свого кумира Франко, іспанського державного діяча, кардинала Франсіско де Сіснероса. На думку Франка, Сіснерос, як слуга суспільства і держави був неухильно чесний і ніколи не боявся за наслідки для себе особисто при виконанні свого обов'язку. Орденом Сіснероса нагороджувалися іспанці, що прославилися самовідданістю та сумлінністю на терені цивільної та військової служби. Орден мав яскраво виражений релігійний характер - отримати його могли тільки католики. Нагородження класами Орденського ланцюга і Великого хреста проводилося указом каудильйо Франсиско Франко за поданням Генерального секретаря. Решта класів вручалися за рішенням міністрів від імені глави держави. Після сходження на трон короля Хуана Карлоса I і відновлення парламентської монархії 15 квітня 1977 р. була проведена орденська реформа. Орден Сіснероса був залишений серед державних нагород, проте фактично більше жодного разу не вручався (7,8).

     7     8

8 березня 1986 р. у Джибуті встановлено Орден 27 червня - на честь річниці проголошення Незалежності колишньої колонії у 1977 р. (9).

                                                            9