27 січня 

27 січня 1944 р. наказом Головного Командування УПА № 3/44, підписаного Головним Командиром УПА Романом Шухевичем — Тарасом Чупринкою і шефом Головного Військового Штабу (ГВШ) УПА Дмитром Грицаєм — Перебийносом, встановлено військове відзначення Хрест Бойової Заслуги. Наказом також затверджено призначення Хреста Бойової Заслуги.  За бойові заслуги передбачалася така градація відзначень:

1-й ступінь — «Золотий Хрест Бойової Заслуги» 1-го класу;

2-й ступінь — «Золотий Хрест Бойової Заслуги» 2-го класу;

3-й ступінь — «Срібний Хрест Бойової Заслуги» 1-го класу;

4-й ступінь — «Срібний Хрест Бойової Заслуги» 2-го класу;

5-й ступінь — «Бронзовий Хрест Бойової Заслуги».

Нагородження бойовими відзнаками передбачалося лише за конкретні вчинки, з поданням опису заслуги та свідчень очевидців. Регламентувалися права керівних органів повстанського руху щодо відзначення достойних:

Нагородження «Золотим Хрестом Бойової Заслуги» 1-го та 2-го класу проводила Українська головна визвольна рада за поданням Головного командира УПА;

Нагородження «Срібним Хрестом Бойової Заслуги» 1-го та 2-го класу — Головний командир УПА за поданням крайового командира УПА;

Нагородження «Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги» — крайовий командир УПА за поданням командира групи або військової округи УПА.

Для відзначення вояків та цивільних осіб (некомбатантів) за трудовий внесок у забезпечення визвольної боротьби, інші заслуги запроваджувалися «Золотий», «Срібний» та «Бронзовий Хрести Заслуги». Нагородження Золотим і Срібним Хрестами Заслуги проводила УГВР за поданням Головного командира УПА, Бронзовим Хрестом Заслуги — Головний командир УПА за поданням крайового командира.

Перша письмова згадка про нагородження певної особи датована 4 листопада 1944 р. (хорунжий Зиновій Мазуркевич-«Нечипір», Військова Округа «Буг», посмертно).

Згідно з рішенням УГВР від 30 травня 1947 р. «Хрестами Бойової Заслуги» дозволялося нагороджувати й цивільних учасників підпілля Організації українських націоналістів. Одночасно «Бронзовим Хрестом Заслуги» відзначалися всі активні учасники УПА й підпілля від 1907 року народження і старші, які брали участь у визвольному русі 2 й більше років.

Золотим Хрестом Бойової Заслуги першого класу було відзначено 40 повстанців. З них вдалося встановити лише 23. Саме цією нагородою відбулося перше нагородження в історії Української Повстанської Армії. Першими Лицарями Золотого Хреста Бойової Заслуги першого класу згідно з наказом ГВШ ч. 1/45 від 25 квітня 1945 р. стали хорунжий Дмитро Карпенко — Яструб, командир куреня «Верховинці» ВО 3 «Лисоня» та хорунжий Дмитро Пелип — Євшан, командир куреня «Галайда» ВО 2 «Буг». Згідно з постановою Української Головної Визвольної Ради від 7 липня 1950 р. Головний Командир УПА Роман Шухевич був посмертно нагороджений Золотим Хрестом Бойової Заслуги першого класу, як виняток, наказ на його нагородження ГВШ не виносився.

Золотим Хрестом Бойової Заслуги другого класу відзначено 32 повстанця. Відповідно до наказу ГВШ ч. 1/45 від 25 квітня 1945 р. першими цю нагороду одержали майор Федір Польовий — Поль, командир старшинської школи «Олені» групи УПА-«Захід» та поручник Іван Бутковський — Гуцул, командир ВО 4 «Говерла». 5 березня 2008 р. на урочистій ХХІІ сесії Львівської обласної ради відбулося вручення ветеранові УПА Василеві Левковичу відзнаки Золотого Хреста Бойової Заслуги другого класу. Василь Левкович — Вороний, командир ВО «Буг» — єдиний із живих ветеранів УПА, який реально отримав бойову нагороду УПА, присуджену йому ще 1946 р.

Срібним Хрестом Бойової Заслуги першого класу відзначено 76 повстанців. З них вдалося встановити лише 37. Першим Лицарем Срібного Хреста Бойової Заслуги першого класу згідно з наказом ч. 1/45 від 25 квітня 1945 р. став хорунжий Григорій Котельницький — Шугай, командир ТВ 15 «Яструб» ВО «Буг». Наступні нагороджені — це старший булавний Михайло Хвалібота — Лис, командир ТВ 12 «Климів» ВО «Буг» та старший булавний Іван Паньків — Явір, командир сотні на Миколаївщині. Останнім у когорті Лицарів, нагороджених Срібним Хрестом Бойової Заслуги першого класу, згідно з наказом ч. 3/52 від 12 жовтня 1952 р. за підписом останнього Головного Командира УПА Василя Кука — Василя Коваля, став хорунжий Славко (ім'я та прізвище невідомі), член відділу зв'язку ГК УПА.

Срібним Хрестом Бойової Заслуги другого класу відзначено 128 повстанців. З них вдалося встановити лише 31. Першим Лицарем Срібного Хреста Бойової Заслуги другого класу згідно з наказом ч. 1/45 від 25 квітня 1945 р. став сотник Микола Дутко — Осип, командир сотні ВО «Сян», обласний референт СБ. Наступні за ним: булавний Готур (ім'я та прізвище невідомі), чотовий сотні «Сіроманці» ВО «Лисоня», та булавний Підступний (ім'я та прізвище невідомі), ройовий сотні «Сіроманці» ВО «Лисоня». Останнім нагородженим Срібним Хрестом Бойової Заслуги другого класу, згідно з наказом ч. 1/52 від 20 червня 1952 р., став невідомий повстанець — Лопух, УПА-«Південь». Тільки хорунжий Василь Панас — Сивий був двічі нагороджений Срібним Хрестом Бойової Заслуги другого класу.

Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги відзначав Крайовий Командир УПА на внесок Командира Воєнної Округи (Групи). Згідно з наказом від 1 листопада 1947 р., з нагоди 5-ліття існування УПА, усі учасники УПА і підпільники народжені 1907 року і раніше, які активно працювали протягом двох років, відзначені Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги.

Для відзначення вояків та цивільних осіб (некомбатантів) за трудовий внесок у забезпечення визвольної боротьби, інші заслуги запроваджувалися «Золотий», «Срібний» та «Бронзовий Хрести Заслуги». Нагородження Золотим і Срібним Хрестами Заслуги проводила УГВР за поданням Головного командира УПА, Бронзовим Хрестом Заслуги — Головний командир УПА за поданням крайового командира. Проекти дизайну згаданих нагород і технологію їх карбування в підпільних умовах розробив член крайової референтури пропаганди Проводу ОУН Північно-Західних українських земель, відомий графік Ніл Хасевич та його учень «Свирид». Їх затвердила УГВР 30 червня 1950 р. Безпосереднє нагородження цими відзнаками за умов повстансько-підпільної боротьби проводили надзвичайно рідко, адже невеликі партії нагород доставляли кур'єрами із Заходу (від 1951 р.).