21 серпня

21 серпня 1996 р. Указом Президента України Л. Д. Кучми № 720/96 заснована відзнака Президента України — орден «За мужність» I, II, III ступеня. Указом також затверджені Статут відзнаки та опис знаків ордена. До нагороджених орденом «За мужність» були прирівняні особи, нагороджені відзнаками Президента України «За мужність» — зіркою «За мужність» та хрестом «За мужність»; припинено подальше нагородження відзнаками Президента України «За мужність»(1-7).

          1      2      3      4

                              5    6   7

21 серпня 2007 р. рішенням №152 Бориспільської районної ради затверджено опис відзнаки до звання «Почесний громадянин Бориспільського району». Звання «Почесний громадянин Бориспільського району» є найвищою нагородою Бориспільського району.
Звання «Почесний громадянин Бориспільського району» засновано для нагородження громадян за видатні особисті заслуги в галузі місцевого самоврядування та демократії, сприянні та зміцненні національного та міжнародного авторитету району, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за активну миротворчу, благодійну, гуманістичну та громадську діяльність на благо громади району та України. Звання «Почесний громадянин Бориспільського району» присвоюється громадянам України та іноземним громадянам. Присвоєння звання «Почесний громадянин Бориспільського району» затверджується рішенням районної ради.
Звання «Почесний громадянин Бориспільського району» присвоюється громадянам при житті один раз.Нагрудний значок має у своїй основі зображення великого герба Бориспільського району   в   оточенні   напису   «Почесний    громадянин Бориспільського району». Еталон значка (авторське виконання) знаходиться на збереженні в місцевому   краєзнавчому   музеї у   постійній   експозиції і   доступний для І перегляду всім зацікавленим особам у години роботи музею (8).

                                                                  8

21 серпня 1847 року король Швеції та Норвегії Оскар I започаткував для нагородження своїх норвезьких підданих орден Святого Олафа, присвячений покровителю Норвегії, королю Олафу Святому. Орден був доступним для усіх шарів населення королівства, хто відзначився особливими заслугами на військовому й цивільному поприщі. Кількість членів ордена (не враховуючи іноземців) обмежувалась 11 кавалерами Великого хреста, 22 командорами і 46 кавалерами. Вищий ступінь ордена, в основному, надавався монаршим особам і главам інших держав (у 1847–1882 роках було вручено 198 знаків Великого хреста, з них 122 — іноземцям). Загалом з 1847 до 1905 року було вручено 2980 орденських знаків усіх ступенів. Кавалери ордена Св. Олафа вважались у шведсько-норвезькій системі нагород рангом нижче кавалерів ордену Серафимів. Невдоволення у суспільстві подібним приниженням норвезького ордена спричиняло численні публікації у пресі та обговорення у парламентських кулуарах. Як вихід з положення королем Оскаром II було затверджено новий орден, Норвезького лева, рівний за рангом з орденом Серафимів, але подібний крок не знайшов розуміння у норвезькому суспільстві (очікувалось, що з орденом Серафимів буде зрівняний орден Святого Олафа), і новий орден не прижився. Після того як у 1905 році Норвегія розірвала унію зі Швецією й набула державної самостійності, орден Святого Олафа став вищим норвезьким орденом. Кількість кавалерів ордену не обмежена. У 1985 році критерії отримання ордену стали жорсткішими. Зокрема, орден було вирішено не вручати іноземцям та норвежцям, які постійно проживають за межами Норвегії (з цією метою було започатковано орден Заслуг). Також останнім часом більше не відбувається нагороджень кавалерським ступенем. У 2004 році відбулась спроба регламентації правил нагородження орденом вищих державних чиновників. Наприклад, прем'єр-міністр і міністр закордонних справ можуть бути нагороджені Великим хрестом не раніше року перебування на посаді, інші міністри — не раніше 4 років. У наступному кабінеті міністрів ці правила не знайшли схвалення. Останню редакцію статуту ордена затверджено 1 липня 2004 року. Король Норвегії є гросмейстером ордену. Принци і принцеси Норвезького Королівського Дому стають кавалерами Великого хреста після досягнення повноліття. Спадкоємець престолу стає кавалером Великого хреста з ланцюгом. Рада ордену складається з 6 членів, які призначаються на 6 років: канцлера, віце-канцлера, скарбничого і по одному представнику від Північної, Центральної та Південної Норвегії. Члени уряду не можуть бути членами Ради ордену. Справами ордену завідує орденська канцелярія (знаходиться у веденні начальника канцелярії та орденського секретаря). Орден Святого Олафа служить нагородою за видатні заслуги перед Норвегією та людством. Нині орден Святого Олафа може вручатись тільки підданим Норвезької корони. Винятком з цього правила є іноземні монарші особи і глави держав. Подання до нагородження надсилаються до орденської канцелярії й після розгляду Радою ордену затверджуються королем. У особливих випадках король може нагороджувати на власний розсуд, без подань від Ради. Під час отримання більш високого ступеня ордена або після смерті кавалера знаки ордена слід повертати до орденської канцелярії (9-12).

                                  9

                      10      11      12

21 серпня 1914 р. у Шварцбург-Рудольфштадті (Німеччина) князь Гюнтер встановив срібну медаль «За заслуги в час війни» (13,14).

                                13                                        14