13 липня

13 липня 2007 р. видано Наказ №605 Міністерства освіти і науки України, яким затверджено Положення про відомчі заохочувальні відзнаки. Цікаво, що на відміну від інших відомств, МОН офіційно закріпив поділ таких відзнак за рівнями. Згідно Наказу №605, заохочувальні відомчі відзнаки Міністерства освіти і науки України мали три ступені:

     I ступінь -  Почесна  грамота  Міністерства  освіти  і  науки України;

     II ступінь - нагрудний знак "Відмінник освіти України";

     III ступінь  - нагрудні знаки "Василь Сухомлинський",  "Софія Русова",  "О.А.  Захаренко",  "І.Г.  Ткаченко",  "А.С. Макаренко", "Петро Могила", "За наукові досягнення".

     Відомчою заохочувальною    відзнакою    I    ступеня   могли нагороджуватися колективи  навчальних   закладів. Наказ скасовано в рамках реформи системи відомчих відзнак у 2013 р. (1-13)

іл.1 іл.2 іл.3 іл.4 іл.5

іл.6 іл.7 іл.8 іл.9 іл.10

іл.11 іл.12 іл.13

13 липня 2009 р. Міністерство охорони навколишнього природного середовища видало Наказ №374, яким затверджувалося Положення про відомчу заохочувальну відзнаку – знак «Почесний працівник заповідної справи України». Ця відомча відзнака – одна з небагатьох, які «пережили» реформу відомчої фалеристики України у 2012-2013 рр. (14,15).

іл.14    іл.15

13 липня 1907 р. у Великобританії встановлено Медаль Едварда. Нею відзначали шахтарів та робітників промисловості за мужність, виявлену при порятунку ближніх під час аварій та катастроф. Відповідно, зображення на реверсі мало два варіанти. Кожна медаль поділялася на два ступені – срібний та бронзовий. «Шахтарською» версією Медалі Едварда було нагороджено 395 осіб (77 срібних + 318 бронзових), «індустріальною» - 188 (25 + 163, з них 2 – жінки). Нагородження припинено у 1948 р. Медаль скасовано у 1971 р. Нагородженим було запропоновано обміняти свої медалі на вищу нагороду – Хрест Георга, проте 9 осіб відмовилися від обміну (16-19).

іл.16 іл.17 іл.18 іл.19

13 липня 1917 р. у Франції встановлено Медаль Вдячності у трьох ступенях. Медаллю нагороджували осіб та колективів, які в роки війни прислужилися у справі догляду за пораненими, хворими, біженцями та сиротами. Після Другої світової війни дизайн медалі було дещо осучаснено. Всього було здійснено близько 15.000 нагороджень – зокрема, чотирьох французьких та восьми іноземних (Бельгія, Швейцарія, Люксембург, Норвегія) міст. З 1959 р. медаль не вручається (20-22).

іл.20 іл.21 іл.22

13 липня 1934 р. у Німеччині було встановлено Почесний хрест ветерана війни (нім. Ehrenkreuz für Frontkämpfer) — бронзовий пам'ятний знак учасників і жертв Першої світової війни. Почесний хрест існував у трьох варіантах:

Почесний хрест для фронтовиків

Почесний хрест для учасників війни

Почесний хрест для родичів загиблих на війні

Право на отримання хреста мали всі колишні солдати, які воювали на фронті або брали участь у війні, а також ті, чиї чоловіки, батьки чи сини загинули на війні. Нагородження хрестом вимагало подання та здійснювались особисто або поштою. Фактично претендент отримував лише посвідчення, а саму відзнаку замовляв у виробників за власний кошт. Нагорода являє собою бронзовий хрест розміром 37x37 мм. Він облаштований 2,8-мм каймою по краях хреста й вушком на верхньому промені. На лицьовому боці зображено спрямований вгору лавровий вінець зі стрічкою, що займає частину нижнього променя. Всередині вінця один під іншим записано роки «1914» і «1918», а під сам хрест знизу підкладені два мечі. У почесному хресті для учасників війни відсутні мечі, що позначають участь у бойових діях, а замість лаврового зображено дубовий вінок. Почесний хрест для родичів загиблих на війні такої самої форми, однак вкритий чорним лаком і вручався на іншій орденській стрічці (зі зворотним порядком чорних і білих смуг).

6 202 883 хрестами були нагороджені фронтовики (учасники бойових дій)

1 120 449 хрестами були нагороджені учасники війни (не брали участі у битвах)

345 112 хрестів було вручено вдовам

373 950 хрестів було вручено батькам загиблих (23-29).

іл.23 іл.24 іл.25

 іл.26  іл.27 іл.28