10 січня 

10 січня 1430 р. заснований Орден Золотого руна (фр. Ordre de la Toison d’or, ісп. Orden del Toisón de Oro, нім. Orden vom Goldenen Vlies, нід.Orde van het Gulden Vlies, лат. Aureum Vellus; Vellus yasonis) інша назва «Знак Гідеона» (лат. Gedeonis signa) — лицарський орден, започаткований Філіпом III Добрим, герцогом Бургундським, у день свого одруження з принцесою Ізабеллою Португальською. Династичний орден, одна з найдавніших та найпочесніших нагород Європи. Статут ордену існує донині у двох гілках (іспанській та австрійській) і нагороджувати іспанською гілкою має право король Іспанії Хуан Карлос I, а австрійською — старший син Отто фон Габсбурга. Знаком Ордену є зображення викраденого аргонавтами в Колхіді золотого руна, що висить на ланцюгу з 28 ланок. Орден має такі девізи латиною:

«Pretium Laborum Non Vile» — «Нагорода не поступається заслузі (подвигу)»

«Ante ferit quam flamma micet» — «Удар завдається перш, ніж спалахне полум'я»

«Non Aliud» — «Іншого не бажаю» (Я маю й іншого не бажаю) — девіз герцога Філіпа  на звороті центральної ланки (залишився в австрійському варіанті)  За іншими джерелами, також вишивався на орденській мантії.

Чому Філіп обрав міфологічне руно як символ ордена, невідомо. Відповідно до деяких версій, як знак багатства, яке принесла торгівля вовною у Фландрії, чи подорож аргонавтів на схід сприймалась як паралель до хрестового походу проти турків (тобто новий похід аргонавтів), у який мріяв вирушити Філіп тощо. Відповідно до іншої версії, орден було названо за мотивами родинної легенди: один з пращурів Філіпа колись повторив шлях аргонавта Ясона, потрапив у полон в Колхіді (Мінгрелії), а потім втік. Також розповідають, як герцог, що любив античні міфи, порівняв золотоволосу даму, яка впала на повному ходу з коня, з Геллою, що впала зі спини золоторунного барана (щось споріднене з історією започаткування англійського Ордену Підв'язки). У Жана Лафонтена зустрічається інша версія: «Домігшись прихильності однієї дами, герцог Філіп Добрий так уподобав її золоті коси, що заснував на їхню честь Орден Золотого руна». За деякими джерелами, цю даму звали Марія Крумбругге. Окрім того, слід враховувати трактування образу золотого руна з точки зору символіки: «вівця є втіленням невинності, а золото трактується як образ вищої духовності, похід аргонавтів за золотим руном розуміється як надбання величі духу через очищення душі». Краще задокументовано біблейські образи, які були придані до ордену пізніше: канцлер ордену Жан Жермен, єпископ Шалонський, звернув увагу герцога Філіпа на епізод зі Старого Заповіту — вовна, яку розстелив Гедеон і на яку випала небесна роса на знак того, що він переможе мадіанітян (Суд. 6:36-40). Це дозволило провести й біблейські аналогії, коли знавці міфології згадали, що Ясон, по суті, був злодієм. Таким чином, Ясонівське руно еволюціонувало у символ таємниці зачаття Діви Марії, а сам орден отримав своє друге ім'я «Знак Гедеона». Наступний канцлер Гійом Філастр віднайшов додаткові біблейські аналогії: Яків, Іов, Давид і цар Моавітянський. Святом ордену вважається день святого Андрія, оскільки орден започатковано у його день — 10 січня. Апостол Андрій здавна був покровителем бургундським государям, і саме він вручив їм андріївський хрест, який також називався «бургундським» (варіант — був хрестителем Бургундії). Наполовину відома символіка ланцюга. Руно висить на ланцюгу, зробленому зі стилізованих кременів (фр. pierre a fois) та кресал (фр. briquet); кресало — це геральдичний символ Бургундії та власне Філіпа Доброго. Кремінь виконано у вигляді ініціалу «B» — Burgundia. Нашийний орденський знак — являє собою Золоте руно (тобто зображення шкури вівці), перехоплене «поясом», до якого кріпиться ланцюг. Підвішується головою праворуч до центральної ланки ланцюга. В австрійському варіанті ця ланка — овал чорної емалі з білими краплеподібними точками — кремінь, з нього виходять великі язики полум'я, зроблені червоною емаллю. Ця ланка, у свою чергу, підвішена до наступної золотої ланки у формі кресала, у нижній частині якого розміщено горельєфне зображення битви Ясона з драконом. На дугах синьої емалі розміщено девіз ордену «PRAETIUM LABORUM NON VILE». На реверсі зображено битву Гедеона з мадіанітянами й напис «NON ALIUD»). Між дугами розміщено золоту мушлю, до якої кріпиться вушко. В Іспанії девіз ніколи не писався на кресалі, а баран зображувався у повному профілі, демонструючи тільки один ріг й око. Обриси деталей, особливо кресала, стали дуже декоративними й стилізованими, перетворившись на суміш мавританських і барочних арабесок. (В Австрії девіз використовувався завжди, руно зображувалось з головою, повернутою вперед так, щоб показати обидва роги й ока). Орденський ланцюг — складається з почергових золотих ланок у вигляді кременів і кресал (кремені — овали чорної емалі з нанесеними краплеподібними точками білої емалі, оточені золотими язиками полум'я), й ажурні ланки (кресала — у формі ініціалів «В», що переплітаються), пов'язаних одна з одною. Використовується в особливо урочистих випадках. Існують дитячі ланцюги, призначені для неповнолітніх. Шийна стрічка — шовкова муарова стрічка червоного кольору у два пальці завширшки (для повсякденного носіння). На початку XVI століття дозволялось носити орден на стрічці, а не на ланцюгу. Члени ордену зобов'язані не носити інших нагород, окрім ордену Золотого Руна (це положення не поширюється на монархів та австрійців). Під час урочистостей кавалери ордена надягають ланцюг, оксамитовий талар (рясу) яскраво-червоного кольору, пурпурну мантію й таку саму шляпу, червоні панчохи й чоботи.

Усі ордени Золотого руна, що збереглись, мають власну історію та є коштовними (від 1,5 тисяч до 0,5 мільйонів доларів). Деякі ордени експонуються у відомих виставкових залах і галереях:

Алмазний фонд Кремля (Москва).

Палац Хофбург (Відень), Державна й Духовна скарбниці (Шатцкаммер), де зберігаються скарби ордену.

Цвінгер (Дрезден), скарбниця.

Замок Грюєйр (Швейцарія) — у Бургундській залі три траурних одежі лицарського ордену Золотого Руна, які служили духовникам Карла Сміливого, покликаним провести урочисту месу за упокій лицарів, що загинули у поході 1476 року.

Традиційно членами ордену були чоловіки, за деякими винятками, коли ним нагороджувались жінки — глави держав. Визначною подією в історії іспанського ордену було нагородження ним Наполеона та його брата Жозефа. Людовік XVIII негайно повернув свій орден на знак протесту, а орден Жозефа відняв (разом з усіма іншими нагородами) Фердинанд VII Іспанський після реставрації Бурбонів 1813 року. Після наполеонівських війн іспанський король Фердинанд VII вніс до його статуту суттєві зміни, що стосувались віросповідання членів ордену: раніше вони в обов'язковому порядку мали бути католиками, але тепер вони могли сповідувати й інші конфесії. Зробили це для того, щоб король Іспанії міг винагородити своїх партнерів за Священним союзом — монархів Англії, Пруссії та Росії, за відновлення династичних прав Бурбонів на іспанський престол. 1812 року іспанський уряд нагородив орденом герцога Веллінгтона, що було підтверджено після реставрації Фердинандом і схвалено папою Пієм VII. Таким чином, католицьким орденом було вперше нагороджено протестанта (точніше — англіканця, а у подальшому орденом нагороджували навіть православних). «Іспанський орден став цивільним королівським орденом відповідно до указів 1847 та 1851 років, і вручався навіть некатоликам: монархам та особам королівської крові — Росії, Великої Британії (включаючи герцога Веллінгтона), Німеччини, Японії, Туреччини, а також особам незнатного походження, наприклад Президенту Французької Республіки». Нині в ордені лише одинадцять лицарів, окрім Хуана Карлоса. З іноземних членів — колишній король Бельгії Леопольд III, колишній король Італії Умберто II, імператор Японії Хірохіто, король Бельгії Бодуен I і колишній король Греції Костянтин II, а також жінки — королева Данії Маргрете II і Беатрикс (королева Нідерландів). Подання до нагороди здійснюється за попередньої згоди кабінету міністрів Іспанії та не є винятковою прерогативою монарха. Офіційна мова ордена — іспанська. Австрійська гілка ордену зберегла первинний аристократичний та релігійний характер. Орденом нагороджують тільки членів королівських родин та вищу знать, що сповідують католицтво. Лицарями ордену, окрім імператорського й королівського домів Австрії, був герцог Ангальт-Кетенський Фрідріх Фердинанд - засновник "Асканії Нова" ; є Жан, колишній Великий герцог Люксембурзький, Альберт II, король бельгійців, Франц Йосип II та Ганс Адам II, князі Ліхтенштейну, Анжело ді Колонья, принц і Великий Магістр Мальтійського ордену. Австрійський орден зберіг первинні статути: ритуальна посвята з торканням мечем й урочистою присягою. Офіційна мова ордену — французька. Нині єдиним лицарем обох гілок ордену є король Бельгії у 1993-2013 рр. Альберт II. Альфред Потоцький, маршалек Галицького сейму у 1875-1877 роках, отримав орден від цісаря Франца Йосифа. Орден використовується на багатьох гербах, особливо в Іспанії. Зображення відзнак ордену присутнє, зокрема, на гербах іспанського монарха, Хав’єра Солани та Ніколя Саркозі (1-10).

    1           2

                                   3

                         4                   5

            6         7

  8     9

                                                 10