1 січня

1 січня 1880 р. у Болгарії указом князя Олександра Баттенберга заснований Орден «За хоробрість» (болг. Орден «За храброст») — державна нагорода Князівства, а з 1908 р. — Царства Болгарії. Орден було започатковано для заохочення військовослужбовців, які проявили мужність та героїзм на полі бою. Орден мав Великий хрест, 4 ступені та 2 класи для нагородження офіцерів, а також 4 солдатських ступені. Військовим священикам та музикантам, що проявили відвагу та самопожертву на полі бою, вручалась нагорода без мечів.

  1     2

                                     3

                                                           4

                                         5

                                         6

Орден було ліквідовано 15 вересня 1946 р. після приходу до влади в Болгарії комуністичного уряду. Орден «За хоробрість» було відновлено, з деякими змінами, 13 червня 2003 р. й нині він є державною нагородою Республіки Болгарії.

                                                      7

Орден вручався тільки у воєнний час і користувався неабиякою повагою. На згадку про одну з битв Болгаро-сербської війни 1885 р. поблизу с. Алдомировці на схилах пагорбу нанесено велетенське зображення відзнаки.

                                   8

У 1937-1940 рр. зображення знаку ордена «За хоробрість» IV ступеня I-го класу використовувалось як розпізнавальний знак ВПС Болгарії. Відроджуючи ВПС, болгари вирішили використати в якості «авіаційної візитівки» зображення ордену «За хоробрість» 4-го ступеню 1-го класу. Орден «За хоробрість» був чи не першою нагородою, заснованою після звільнення країни від османського панування. Своїм дизайном та статутними положення відзнака дещо нагадувала німецькі ордени та, більшою мірою, російський – Святого Георгія. Зокрема, при ордені існував солдатський чотириступеневий хрест, та й назва нагороди була співзвучна девізові російського ордена («За службу і хоробрість»). Слугуючи вищою військовою відзнакою Болгарії, орден «За хоробрість» став символом бойової майстерності та мужності. Промені хрестів вищих ступенів вкривалися білою емаллю, а четвертого ступеня – темно-малиновою. Для використання в якості пізнавального знаку ВПС було обрано зображення орденського хреста нижчого ступеня, вміщене у білому колі. Можна припустити, що визначальним чинником слугувала легкість розпізнавання червоного хреста на білому тлі. Фюзеляж та верхні поверхні крил та хвостового оперення, нагадаємо, фарбувалися у колір хакі.

        9          10

Деталі зображення були дещо видозмінені:

- з кола центрального медальйону прибрано напис «За хоробрість»;

- на верхньому та нижньому променях хреста не ставилися дати «1915», «1916», «1917» (як це робилося в роки Першої світової війни);

- мечі, а також облямівка променів та центрального медальйону хреста зображувалися не сріблястими, а жовтими.

Поза сумнівом, всі ці корективи були зумовлені виключно специфікою візуального сприйняття пізнавальних знаків та технологічними вимогами, але аж ніяк не зневагою до точного зображення орденського хреста. Фото періоду 1937-1940 рр. дають змогу скласти достатньо повну уяву про цей цікавий різновид пізнавальних знаків військової авіації. На жаль, оригінальні хрести недовго «прожили» на крилах та фюзеляжах болгарських військових літаків.

                                11

                                     12

                                13

                                14

Вже 1941 року в якості пізнавального знаку ВПС Болгарії було затверджено Х-подібний чорний хрест, вписаний у білий квадрат. Не володіючи чіткими вказівками на архівні документи, можна лише здогадуватися про причини відмови від яскравої, популярної в Болгарії композиції на користь знеособленого спрощеного знаку. 1 березня 1941 р. Болгарія вимушено приєдналася до Троїстого пакту, що й могло зумовити метаморфозу авіаційної символіки. Ймовірно, що напередодні (чи невдовзі після) нападу гітлерівської Німеччини на СРСР командування люфтваффе зважило на те, що пізнавальний знак болгарської авіації – червоний фігурний хрест – є небезпечно подібним до п’ятипроменевої червоної зірки ВПС РСЧА. Задля запобігання непорозумінням болгарським «браттям по зброї» могли наполегливо рекомендувати «гармонізувати» пізнавальний знак з німецькими хрестами, зберігши мінімальні графічні відмінності. Зрозуміло, що самі болгари подібних трансформацій не надто й потребували – допомагати Третьому Рейху у війні проти Радянського Союзу вони явно не поспішали, хоч і сприяли німцям в окупації Югославії та Греції, та й вигадали чимало при перегляді кордонів сусідніх держав.