- Нагороди ВГО "КРАЇНА"
- АЛЕЯ СЛАВИ – нагородження Знаками НАРОДНОЇ ПОШАНИ Героїв АТО та видатних громадян України і Світу
- Відкрита нагородна система
- Міжнародний проект ФАЛЕРИСТИЧНИЙ ХРОНОГРАФ
- Фалеристична ПРАВДА ГЕРОЇ ТА НАГОРОДИ
- СВЯТА В УКРАЇНІ: Історія та сучасність. Відзнаки до свят
- Всеукраїнський проект "Історія символіки і традицій міст та сіл України"
- НАШІ ПАРТНЕРИ
Одуха Антон Захарович - Герой Радянського Союзу
Анто́н Заха́рович Оду́ха (12 лютого (25 лютого) 1910, село Янушівці, нині Іванівка Славутського району Хмельницької області
— 15 травня 1967, Львів) — учасник підпілля та партизанського руху в Україні під час Німецько-радянської війни.
Герой Радянського Союзу (від 7 серпня 1944 року):
Біографія
Народився в багатодітній родині. 1932 року закінчив Шепетівський технікум механізації та електрифікації сільського господарства. Від жовтня 1932 року до березень 1934 року служив у військах НКВС в місті Тула. Був направлений в однорічну школу молодших командирів військ НКВС, але школи не закінчив, був заарештований. Після звільнення з-під арешту Одуха працював електриком у Харкові, а потім — на будівництві військового містечка в Славуті. Від вересня 1936 року Одуха — вчитель початкової школи у селі Бараннє, а згодом — завідувач Стриганської початкової школи. На цій посаді працював в роки окупації до переходу на нелегальне становище.
Від листопада 1942 року — командир загону імені Михайлова, перетвореного у вересні 1943 року на партизанське з'єднання, що діяло до травня 1944 року на території Кам'янець-Подільської, Волинської, Ровенської та Тернопільської областей.
13 травня 1944 в бою під селом Стригани загоном під керівництвом Одухи було вбито близько 155 новобранців УПА, більшість з яких не були озброєні.
Також за словами очевидців, загін одухівців не раз забирали у селян харчі та одяг і навіть убивали мирних жителів. Наприклад, у тих же Стриганах та Крупці вони вбили сім'ю Мельників із семи чоловік.
Тільки у с. Крупець Славутського району загоном було вбито 23 мирних жителі різного віку.
Від 1945 року перебував на радянській роботі. Від 1956 року був персональним пенсіонером.
Нагороджено орденами Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького першого ступеня, медалями.





