Медична фалеристика

Медична фалеристика: сім цікавих фактів

 

Охопити в одній статті тему нагород, створених для відзначення медиків, звичайно, неможливо. Проте, у неосяжному масиві інформації з медичної фалеристики можна віднайти цікаві й незвичайні факти, які здатні привернути увагу кожного – ми спробуємо зробити це разом…

 

 

Медицина і фалеристика: від витоків – разом!

 

Всі ми чули про Мальтійський орден: заснований далекого 1099 року, він існує й досі. Але чи багато з нас усвідомлює його зв’язок із медициною? Відомий під декількома назвами Сувере́нний військо́вий О́рден Госпітальє́рів Свято́го Іоа́нна Єрусали́мського, ли́царів Родо́су і Ма́льти (Sovereign Military Hospitaller Order of Saint John of Jerusalem of Rhodes and of Malta / Sovrano Militare Ordine Ospedaliero di San Giovanni di Gerusalemme di Rodi e di Malta) як живий свідок лицарських часів досьогодні слугує найавторитетнішим взірцем для пізніших орденських організацій – як у корпоративному, так і у фалеристичному розумінні. Те, що для послідовників вже від початку було лише красивою, але порожньою символікою і бутафорією, він досі реалізує у повсякденних справах. Мілітарна функція кавалерів ордена Іоанна Єрусалимського відійшла у минуле, а термін «госпітальєр» відродився у початковому значенні…

(іл. 1, 2)

 

 іл.1 іл.2

 

Хірург Мері Уокер: єдина жінка серед трьох тисяч кавалерів вищої військової нагороди США

Напевне, всі знають, що Меда́ль Поша́ни США (Medal of Honor) — це найвища військова нагорода США, що присвоюється федеральним урядом військовослужбовцям Збройних сил за проявлену особисту мужність під час ведення бойових дій. Відповідно до положення про медаль, нагородження нею здійснюється за «видатну хоробрість і відвагу, проявлені з ризиком для власного життя, які перевищують службовий обов'язок, при участі в бойових діях проти ворогів Сполучених Штатів; у військових операціях, що включають зіткнення з протиборчими іноземними силами; або під час служби з дружними іноземними силами, що беруть участь увійськовому конфлікті з протиборчими збройними силами, в якому США не є воюючою стороною».

Набагато менше людей обізнані, що за весь час існування нагороди лише одна жінка була удостоєна цієї медалі — доктор часів Громадянської війни 1861-1865 рр.  Мері Уокер. Винагорода була вручена їй в 1866 р. за проявлену турботу щодо до поранених. У 1916 р. Конгрес після того, як статутом медалі було визначено, що вона вручається лише за подвиг, здійснений на полі бою, Уокер була позбавлена медалі. Незадовго до своєї смерті в 1919 р. Мері подала офіційну апеляцію в Конгрес, сподіваючись на відновлення її в правах кавалера медалі, але рішення залишилося без змін. Лише через 60 років спадкоємцям жінки після довгого судового розгляду вдалося добитися того, щоб Медаль Пошани була повернена докторові хоча би посмертно. При цьому багато істориків і тих, що удостоєні медалі, продовжує стверджувати, що нагорода вручена з порушенням положення про Медаль Пошани, проте Мері Уолкер досі залишається єдиною представницею жіноцтва — кавалером вищої військової винагороди США.

(іл. 3-6)

 

іл.3  іл.4 іл.5 іл.6

 

Нагороди – з обох боків фронту

 

В історії нерідко трапляється так, що одні й ті самі люди отримували протягом війни нагороди від обох ворогуючих сторін. Втім, здебільшого це стосується випадків, коли вояки переходять на бік вчорашнього ворога; інколи – з подвійними агентами. Але одного разу нагороди з обох боків лінії фронту стали привселюдним визнанням заслуг медика з нейтральної держави – фундатора класичної військово-польової хірургії Миколи Пирогова.

У вересні 1870 р. М.І.Пирогов за дорученням російського Товариства піклування про поранених та хворих воїнів виїхав до зони бойових дій франко-пруської війни. Там він оглянув близько 70 лазаретів, де перебували тисячі поранених. Фактично на Миколу Пирогова була покладена висока і відповідальна місія – не лише консультувати медиків ворогуючих сторін та нейтральних держав щодо методів лікування поранених, а й домагатися, аби в реальних умовах усіма супротивниками були дотримані положення Першої Женевської конвенції 1864 р. про полегшення долі поранених і хворих на війні.

Про високий авторитет медика з нейтральної країни свідчить його супутник по тій поїздці І. Бертенсон: «Лікарі всіх без виключення національностей – німці, англійці, голандці, швейцарці, французи – наперебій штовхалися біля ліжок поранених, при котрих наш великий хірург зупинявся. Нам, співвітчизникам його, відрадно було бачити ту пошану й вишукану увагу, якими його повсюдно оточували…» Подорож М. І. Пирогова була скоріше схожа на урочисте проходження по знайомому табору, складеному з усіх можливих представників медичної науки, які ніби очікували на його прибуття… Де б не з’являвся він, всюду йому поспішали назустріч, починаючи від горделивого своїми науковими у медицині досягненнями Берліну… і закінчуючи французькими селами Ремільї, Корпі та іншими».

Зцілюючи силою свого досвіду і таланту як німецьких, так і французьких поранених, Микола Пирогов своїм прикладом встановив стандарти гуманізму для медиків на війні.

Результатом цієї поїздки стала його класична праця з військової медицини «Звіт про відвідання військово-санітарних установ у Німеччині, Лотарингії та Ельзасі у 1870 році», яка привернула до себе увагу медичної спільноти всього світу. Вагомий внесок знаменитого медика був оцінений обома ворогуючими сторонами: Німеччина нагородила М.І.Пирогова Пам’ятною медаллю війни 1870-1871 рр. для некомбатантів (Kriegsdenkmünze für Nichtkämpfer 1870/1871), а з французького боку він отримав Бронзовий хрест Товариства допомоги пораненим (Croix de la Société Française de Secours aux Blessés Militaires en bronze).

(іл. 7-11)

 

іл.7іл.8іл.9